Як приємно слухати ваші думки, не просто прочитаних, а прожитих вами книжок. Дуже проникливо та натхненно, замість тисячі психологів.

Священники у переважній своїй більшості - це фарисеї за моїми спостереженнями. Віра і релігія - різне.

То як ви розповіли про книгу набагато цікавіше самої книги. Дякую 🙏🏼

Ви такі круті що розповідаєте такі особисті речі.Для мене, особисто, чесність саме сексуальне що є між людьми.

Я готовий сказати, що майже у кожній сварці я себе поводжу швидше як дитина і це яскраво помітно. Я деколи це розумію, але оправдовую тим, що я є такий яким я є і нічого не змінюю. Мені пощастило мати кохану дівчину яка в цих сварках виступає дорословую особою. Дякую, Романе за ваш контент, я випадково натрапив на одне з ваших відео і тепер переглядаю, всі під ряд

"Закрий очі не дивись" 😂 так мені казали батьки. Тепер я дітям ніяк не кажу, вони дивляться як цілуються пари у фільмі❤

Після знайомства з Берном впіймав себе на думці, що більшу частину життя дію з позиції Батька. Мабуть, саме тому мені так природно працювати дитячим тренером. Не тому, що мені потрібна влада чи контроль. Просто всередині є сильне бажання передати досвід і вберегти дітей від помилок, які ми, дорослі, вже встигли зробити.

Проблема починається тоді, коли ця роль непомітно переходить у стосунки. Ти вже не тренер, але внутрішній Батько не вимикається. Він постійно бачить наслідки, планує наперед, попереджає про ризики. Особливо зараз, коли живемо у воюючій країні й звичка думати про завтра здається не просто рисою характеру, а необхідністю.

І тоді виникає конфлікт. Партнер може жити значно спонтанніше, більше сьогоднішнім днем. Розумом ти усвідомлюєш, що потрібно хоча б інколи перейти в його спосіб бачення світу, перестати повчати, побути поруч без ролі наставника. Але надовго мене не вистачає. Через якийсь час внутрішній Батько знову бере слово й починає запитувати: «Ти бачиш, куди це може привести?»

Мені це нагадало серію «Доктора Хауса», де професор навмисно знижував власні когнітивні здібності, бо лише так міг відчувати близькість зі своєю сім'єю. Коли його вилікували, він не захотів залишатися таким, яким був, адже тоді знову відчув самотність. Звісно, це художня історія, але сама ідея дуже відгукується: іноді, щоб бути ближчим до іншої людини, ніби доводиться свідомо приглушувати частину себе.

Саме тому для мене після Берна головне питання звучить не «як перемогти свого Батька», а чи можливо навчитися перемикатися між его-станами залежно від ситуації. Не перестаючи бути собою, але й не намагаючись постійно когось виховувати.

Вітаю😊 Ви часто дякуєте іншим за відвертість, та я хочу подякувати вам за таку саму відвертість та чесність, всього найкращого

Дякую за такі глибокі інсайти 😊
Якщо озирнутися на мої останні стосунки, я бачу одну й ту саму закономірність. Спочатку наше спілкування будувалося так, ніби двоє дітей легко й невимушено взаємодіють між собою. Але щойно виникали ситуації, які вимагали відповідальності, визначеності чи зрілих рішень, я природно переходила в позицію дорослого. При цьому інша людина часто залишалася в ролі дитини.
Схоже, зараз для мене головний критерій зрілості — не те, як людина поводиться, коли все легко, а те, чи здатна вона залишатися дорослим, коли життя вимагає відповідальності.

Дуже цікаво розповідаєте!!
Хочеться слухати і слухати.

І хочеться прочитати книгу!

Алгоритм ютюбу підкинув " вас" рандомно , і , о Божееее, як я йому вдячна !!!!! Приємно , що ви львів'янин . Цікаво , який ваш фах та освіта ? Бо  те що ви створили : бібліотеку та власника , який просто закоханий в свою справу, професіонал , на мільйон !!! Мене звати Пауліна , мені 53 , за першою освітою філолог , тому багато з книжок , вами аналізованих , читала , але те, як робите це ви - Космос !

Це чесний і крутий контент. Я не осилила. Дякую за переказ.

Маю вже цю книгу. Читати дійсно важко, але ви ще раз надихнули дочитати її до кінця. Ерік Берн мій улюблений письменник. Дякую вам за розбір 🙏

На мій останній конфлікт з партнером якщо подивитися зараз, то я була дитина, а він суворий батько. І якщо проаналізувавши цю книгу по вашій розповіді я завжди граю в пошуку пари яку насправді не шукаю

У мене ще є позитивний досвід на сповіді. До нас у місто приїхав старенький священик з Америки і люди ішли до нього на сповідь. Я теж пішла ще по такій причині,що по двох роках після розлучення,я випадково мала близькість з мужчиною і почувала себе великою грішницею. Але сказати місцевим священникам про це я боялася. Розповівши усе на одному диханні старенькому священнику,його реакція була: якби усі люди мали тільки такі гріхи.... Він заспокоїв мене, пояснивши так щоб я перестала вважати це гріхом і картати себе. Після довгої і о диво ,приємної розмови,я почувала себе найщасливішою людиною.

Стосунки, як і все інше - не вічне, тому не завжди можна стверджувати, що люди не вміли їх будувати чи утримувати.
Дякую за книгу і Ваші роздуми, все чудово 🎉

Знайти партнера,який має таке ж бажання відкривати тебе,як і себе із повним взаємосприйняттям особистості,без жодного наміру чи бажання змінювати одне одного...чи це реально)
Правильно пояснювати дітям будь-що, найвище завдання але який відсоток дорослих,мають достатньо позитивного досвіду і навиків,щоб це відбулось!
Дякую за вашу роботу!Надихаєте на роздуми і допомагаєте в пошуках книг,які варто почитати!
Всього доброго)

Вся людська діяльність, її життя, це про владу, якомога більшу з можливих.😊Це мої спостереження за  ним.🌞

Все почалося з суперечки з дівчиною мого друга. Під час розмови я щиро поділився своїми важкими переживаннями: після того, як у сусідній будинок прилетів «шахед» і мені здавалося, що це останній день мого життя, я висловив бажання якнайшвидше виїхати з України і більше ніколи цього не згадувати через пережитий жах і блекаути. У відповідь його дівчина, перебуваючи в безпеці за кордоном, почала соромити мене, стверджуючи, що її сім'я воює, а я - «невдячний виродк». Замість розуміння, що люди мають право на власні почуття та вибір, вона використала це як привід для образ і самоствердження. Вона почала докоряти мені тим, що я тимчасово шукаю роботу і живу за рахунок батьків, поки вона «всього досягла сама» (ігноруючи той факт, що її власна родина досить заможна).
Я не витримав такого знецінення і почав ображати її у відповідь. У цей момент у конфлікт втрутився мій друг з ультиматумом: «Або вибачайся, або це кінець». Оскільки ми з ним були близькими друзями і я знав усі нюанси їхніх стосунків, я виплеснув усе, що боліло: сказав, що вони ідіоти та співзалежна пара, яка постійно розходиться й сходиться, тримаючись за її сценарії, бо йому самому наодинці насправді спокійно.
Після цього ми заблокували один одного. Наостанок дівчина друга вивалила на мене купу речей, з яких я зрозумів: друг за моєю спиною розповідав їй мої особисті секрети та подробиці приватного життя, і вони разом з мене глузували. Крім того, вони знецінили нашу дружбу, заявивши, ніби я постійно просив у них допомоги і що я «невдячний інцел, який ненавидить жінок». Хоча насправді допомога завжди була взаємною (я допомагав зі зв'язками та квитками, він вислуховував мене або радився щодо покупок).

Дівчина друга - Контролюючий / Критичний Батько. Вона стала в роль морального арбітра та «вихователя». Повчання щодо патріотизму, звинувачення в «нівдячності», зверхність та обезцінювання через мій тимчасовий фінансовий стан чи пошук роботи. Це класична поведінка Критичного Батька, який намагається викликати провину й сором.
Я - Вразлива Дитина -> Бунтуюча Дитина -> Повчальний Батько. Спочатку я ділився щирим страхом за життя (Вразлива Дитина). Отримавши знецінення, перейшов у стан Бунтуючої Дитини (образи у відповідь). А коли втрутився друг, я переключився в Повчального Батька - почав ставити їм «діагнози», викривати їхню співзалежність і вказувати «раціональне рішення» розійтися, виступаючи з позиції того, хто знає, як їм краще жити.
Мій друг - Захисний Батько, що перейшов у Агресивну/Адаптивну Дитину. початку зайшов як «караючий орган» на захист дівчини, а потім проявив дитячу фальш та перекладання відповідальності. Став у позицію Захисного Батька через ультиматум («вибачайся або це кінець»). Проте після конфлікту розкрилася його дитяча поведінка — зрада довіри (розголошення секретів за спиною) та втеча від Дорослої відповідальності за дружбу через знецінення взаємної допомоги й ярлики.
У цій ситуації позиція Дорослого (де можна було б без оцінок вислухати тривогу, спокійно позначити власні кордони або обговорити проблеми без образ) була повністю відсутня з усіх боків. Відбулося зіткнення Батьківського тиску та Дитячого бунту й образ.:eyes-purple-crying::penguin-blue-waving-tear:

Книга про ігри змінила моє життя. Але зізнаюсь що ціна за відмову від ігор надзвичайно висока, для когось мабуть навіть непідйомна. Але як ми знаємо - дороги назад немає і треба вчитися жити серед людей яких ти бачиш наскрізь, а вони за твою проникливість дружно ненавидять тебе.
Відкрийте свої очі та побачте який цей світ потворний та прекрасний водночас.