В мене є купа знайомих, які взагалі не мають доходів або мають їх настільки мінімальні, що я б тупо вмер з голоду. Так от. Вони щасливі. Вони не голодують, не жеюбрають, всі мають айфони, часто по кілька, лаптопи, і всяке таке. Як це їм вдається я в душі не ..бу, але це просто факт. Жоден з них не прагне постійної роботи.
Взяти мого батька - на українську, хоча й військову, пенсію, він живе на дві локації, має (і добудовує!) великий будинок, оплачує комуналку на обидві локації, нікого нічого не просить, ще й внукам помагає постійно :)
Попоїсти дуже любить бо круто готує, і далеко не з чорного хліба
Як це працює я просто хз

Не обговорювати рівень зарплатні-це культура розвинена корпораціями, щоб робітники не об'єднувались у профспілки. Робітник ніколи не пересилить  капітал самостійно, а  суспільство-так. Але треба домовлятися що ми маємо і що хочемо. А так кожен вважає що чогось досяг більше за інших і не хоче це обговорювати, а в результаті маємо те що маємо.

Працюючи лейбором в Лондоні я знімав маленьку кімнату, їздив на 2-3 zone travecard, мав  найдешевший заязок «3», і пиво міг дозволити попити раз на місяць вдома😅 Зате купив квартиру в Україні 🤗

Бро, ти не один- розслабся)

Для мене питання житла після одруження і думок про дітей було пріоритетним. І дійсно планувати дитину ми з дружиною остаточно вирішили лише тоді, коли наше власне житло було готове і ми переїхали туди, маючи готовий простір і для майбутньої дитини.
Тепер вже після виплати квартири, звичайно, легше на душі й можна пробувати різне життя в різних місцях, бо ось це "власне житло" надає мені впевненості й стабільності хоча у цьому питанні.

Колись в мене було декілька працівників і я їм платив різну величину зарплати. Причому я їм забороняв розповідати про свою зарплату. А потім вирахував, що вони діляться між собою цією інформацією, а потім той, в кого була менша зарплата, починав на мене тиснути, щоб я її підняв😊 Я це до того - що тримання в таємниці своєї зарплату грає проти вас скоріше за все😊

Я, поки не купив квартиру, взагалі на всьому економив, на таксі раз на рік їздив. Зате тепер можу по кілька років не працювати, бо економнісь (жадібність) залишилась, а видатки скоротились)

Андрію, як би не здавалось, що світ змінився, основа стара. Витрачай менше, ніж заробляєш, купуй житло, далі інвестуй або шукай варіант створити пасивний дохід, працюй на себе або когось і твої статки ростимуть. Чим більший відсоток доходу походить з пасиву, тим більший ти молодець. Також важливо щомісячний дохід бачити не як «тепер живу багатше», а як «живу нормально, інше відкладу/інвестую». Це сильна основа. Не ведіться на цих повітрульок, які живуть одним днем. Щось ми можемо взяти від їх світогляду, безумовно. Є навіть професії, де ти не відбудешся, якщо хоча б щосезону не оновлюєш увесь шмот і айфон. Але не всі професії і бізнеси такі. Ви відчуваєте дисонанс - це нормально. Мозок співставляє. Щось беремо від багатих бідних, але не забуваємо базу

Заробляю достатньо, щоб жити в Україні комфортно.Але зауважую, що люди не виходять на пенсію, навіть маючи накопичення і стабільні інвестиції. Цей дух більше-більше -більше заразив старші покоління. В нас це можливо відгук бідних 90-х, не дай боже залишитися без заробітку( в когось на утриманні), а тепер страх через війну бути позбавленим всього

Я в у своїх співробітників завжди питаю хто скільки заробляє ( я не в ІТ). Бо кожного разу у мене така ситуація, що я приходжу на роботу і мені «як менш досвідченому» платять менше і кажуть, що пізніше піднімуть. А потім хтось через пів року приходить теж «менш досвідчений» і йому платять більше, як мені після підвищення. Тому в сраку такий інтим))))))

На рахунок скнара, чи ні. Комусь важливий досвід споживання, комусь комфорт фін подушки. Тут всі праві.

Я думаю, що накопичення грошей- це проста математика за другий клас. Якщо їх не тратити, то вони будуть накопичуватися. Багато людей цього не знають, бо їм здається що для забезпеченого життя потрібно мати університетську освіту.
Насправді мистецтвом є примножувати відкладені гроші і не втрачати їх.

Радійте, у Вас все чудово!!! Особливо в порівнянні з простими чоловіками, які перебувають в Україні.
У Вас є свобода, дружина, діти, здоров'я і думаю тисяч £100 на кармані💳
Я Вам по доброму заздрю.

10:12  що у вас горить на задньому плані ? ... Wildberries ? 😂 ...  а якщо без жартів, то до 30 рочків, в голові у кожного з нас - кипить коктель зі тесторенону і всі наші дії - це хаотична поведінка, заснована на бажанні сподобатись протилежній статі, а після 30-40 - цей суп в голові викіпає і ми стаємо більш адекватними людьми ... хоча і не всі ! :) ... і це не залежить від року народженння !

Дякую за видео! Маю теж такі роздуми

Свій дім, це класно, і є багато альтернатив, як його купити, але війна змусила переосмислити цей підхід. Тому треба жити зараз, і бляха спробувати ту дорогу каву хоча б раз.

Андрій ти абсолютно нормальний))),це нормальна практика ,якщо речі такі самі то чому платити за них більше? Розумна економія це ок!

Я вважаю, що два варіанти:1) знайомі аж ніяк не кажуть правду про свої реальні доходи, 2) реально дурні😂😂🤣🤣Моя думка значно сильніше схиляється до першого варіанту, бо дуже багатьох з нас виховували в тому, що нікому не можна казати про свою зарплату, завжди прибіднятись і т.д. Не знаю, звичайно, може, когось вчили інакше, але мене саме так. Тому, дуже часто є таке, що знайомий ниє вай, який бідненький і нічого не має, а тут , бац, і купує квартиру чи машину) Мене це взагалі не дивує. Я в більшості випадків вважаю, що люди не кажуть правди ОСОБЛИВО про свої реальні доходи. Ну, наприклад, бідна вчителька спокійно може мати собі якесь прибуткове хобі, про яке воліє нікому не казати.

Як бути? Міняй мрії.

Ну не знаю, у нас завжди було прийнято обговорювати гроші 😅