Я та дитина, від якої мама вимагала бути найкращою. В школі мені це давалося складно, в університеті взагалі не змогла потягнути. На всіх роботах викладалися на 150 відсотків. В результаті взагалі кинула роботу через нервове виснаження.

Мені 23, я завжди чекаю схвалення від всіх. І мені завжди цього мало. Якщо, наприклад, мені минулого тижня сказали, що люблять мене, а цього тижня не сказали - значить я недостатньо стараюся і треба заслуговувати. Мені треба постійно доводити собі, що я найкраща. Бо досягнення для мене - це просто нормальний стан, якщо їх зараз нема - це не нейтральність, а анулювання всього минулого.
Через це мною багато хто користується, особливо керівництво на роботі

Дуже дякую за це відео. Якись час вже працюю з цим, але приємно отримати систематизовані та гарно викладені знання ще раз. Було цікаво та корисно.
Так як питань по темі немає, то напишу, що помітила дуже гарний манікюр. З дуже осіннім настроєм 🍂🍃. Мені так сподобався, що було додатково приємно дивитись відео.

20:35 дякую за це запитання. Я б писала: "Привіт, гарного тобі дня❤" треба не забути до завтра)

Дуже корисне відео, підштовхує до роздумів. Дякую ❤

Дуже relatable!!! Дякую за цікаве відео.

Також маю питання/пропозицію теми: можливо, Вам буде цікаво розповісти про те, як правильно поводитися з людьми з інвалідністю, чого краще не казати/не робити. На жаль, у нас зʼявляється все більше таких людей. І ця тема у мене зазвичай переплітається з темою провини. Якось я запропонувала військовому в кріслі з ампутаціями допомогти заїхати на бордюр, а він мене проігнорував. Звісно, я його не звинувачую. Але потім у мене сталась істерика через букет почуттів провини і сорому, що може я неправильно запропонувала допомогу, чи може взагалі не треба було лізти, провини, що у мене є ноги і я не воюю, а у нього нема, страху і тривоги, що це імовірне майбутнє моїх близьких військових.
Є купа постів на тему взаємодії з такими людьми, але було би дуже цікаво послухати Вашу професійну думку. Дякую.

Дякую за відео! Воно для мене виявилося дуже актуальним.

Дякую, корисно. Мене мама захвалювала в дитинстві, але мене це дратувало (дійсно ніби від мене чогось вимагають), а з іншого боку - тато по той бік слухавки (розведені батьки) жартівливо питав "чого 10 балів, а не 12?"
І в мене виник внутрішній конфлікт, я не розуміла, я ідеальна чи ні? Тож мабуть це і бісило, і навіть усвідомлювалося. Та все ж я прагнула то бути правильною, то бути просто собою (от на зло, я не хочу прагнути ідеальності). Все це переросло в дивний цікавий букет)  І я не розумію, чи є в мене ознаки цієї травми. Все ж, визнання і уваги я хочу, та не критично (саморефлексую і вчуся приймати "неувагу".)

Дякую. Дуже актуально

Цікаво Вас слухати, підпис і ЛАЙК. Ваша слухачка теж Жанна. ❤

дякую за ролік! не знайомий з тим персонажем на кружці. звідки він?